Іде кіт через лід

Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Коли чує він: зима
Його біла підзива.

— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?

— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.

Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.

І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!

Зима - Наталя Забіла

Одяглися люди в шуби,
Натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
Сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
Сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,
В земляній м'якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці -
Спить вона, мов на перинці,
Й тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.

В лісі - Наталя Забіла

Метелиця-хурделиця
Замела лісок.
Як біла ковдра, стелиться
Під соснами сніжок.

Стрибають прудко білочки
По соснах угорі.
Напудрились на гілочках
Поважні снігурі.

Зайчата стали білими, -
Ну зовсім наче сніг! -
Щоб в лісі не зуміли ми
Відшукувати їх.

Першій сніг 
Голуби злетілися біленьки, 
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький 
І усе довкіл запорошив. 
Не спурхне сніжок цей голубами, 
Як весінне сонце припече, 
Він струмком зів"ється між горбами 
І в далеке море утече.
(Платон Воронько)

Зимова пісенька

Зимонько-снігурочко, 
Наша білогрудочко, 
Не верти хвостом, 
А труси тихесенько, 
Рівненько, гладесенько 
Срібненьким сніжком! 
Ми повибігаємо, 
Снігу накачаємо 
Купу за садком, 
Бабу здоровенную, 
 Уночі страшенную, 
Зліпимо гуртом. 
Зробим очі чорнії, 
Рот і ніс червонії - 
Буде, як мара! 
День і ніч стоятиме 
З нашого двора. 
Гляне ясне сонечко 
В весняне віконечко - 
Бабу припече, 
Де й мороз той дінеться, 
Геть від баби кинеться, 
З ляку утече! (Л.Глібов) 

* * *

Веселий сніг 
Падав сніг, 
Падав сніг - 
Для усіх, усіх, усіх, 
І дорослих і малих, 
І вселих і сумних. 
Всім, хто гордо носа ніс, 
Він тихцем сідав на ніс. 
А роззяв, як на сміх, 
Залетів до рота сніг. 
Вереді за комір вліз 
І довів його до сліз. 
А веселі грали в сніжки - 
Сніг сідав їм на усмішки 
І сміявся з усіма: 
- Ой, зима, зима, зима! (Оксана Санатович) 

* * *

Сніг іде 
Тихо, тихо сніг іде, 
Білий сніг, лапатий, 
Ми у двір скоріш підем, 
Візьмемо лопати. 
Ми прокинем зранку 
Стежку біля ганку, 
Вийде мама з хати 
І почне питати: 
- Хто ж це так доріжку 
Вміє прокидати? (М.Познанська) 

* * *

Вже зима в дорозі 
Спить під листям їжачок, 
Під камінчиком - жучок, 
Дідусь - під кожухом, 
Зайчик вкрився вухом. 
Вже зима в дорозі 
На скріпучім возі. (Олександр Богемський)


* * *

Зимонька

Зимонько, голубонько 
В білім кожушку, 
Любимо ми бігати 
По твоїм сніжку. 
Всім рум"яниш личенька 
Ти о цій порі 
І ладнаєшь ковзанки 
В нашому дворі.  ( Л. Забашта)


* * *

Зимова пісенька

Зимонько-снігурочко, 
Наша білогрудочко, 
Не верти хвостом, 
А труси тихесенько, 
Рівненько, гладесенько 
Срібненьким сніжком! 
Ми повибігаємо, 
Снігу накачаємо 
Купу за садком, 
Бабу здоровенную, 
. Уночі страшенную, 
Зліпимо гуртом. 
Зробим очі чорнії, 
Рот і ніс червонії - 
Буде, як мара! 
День і ніч стоятиме 
Вовка проганятиме
З нашого двора. 
Гляне ясне сонечко 
В весняне віконечко - 
Бабу припече, 
Де й мороз той дінеться, 
Геть від баби кинеться, 
З ляку утече!

Гостює в нас зима

Летять, летять сніжинки 
На поле, ліс і сад, 
Веселий свій таночок 
Танцює снігопад. 
Надворі - лютий холод, 
Тепла давно нема. 
Заліз в копичку зайчик 
І солодко дріма. 
Мете хвостом лисичка 
Сніжок біля сосни. 
В барлозі спить ведмедик, 
Солодкі бачить сни. (Л.Глібов)

* * *

  "Зимові свята"

Вже перший сніг кружляє над землею.
І тихо падає. Уже вода
Замерзла на озерах.Опада
Останнє листя і яснить алею.
Останній сніг, там бурий, там блакитний,
Іще лежить в окопах і ярах,
Ще в пам"яті метелиць білий жах,
Ще сонце спить,

* * *
"З вікна"

Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став.Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.

Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин - 
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним... 

* * *
"З Новим роком!"

З Новим роком, браття милі, 
В новім щастю, в новій силі 
Радісно вітаю вас 
І бажаю, щоб в здоров"ю, 
В мирі, з братньою любов"ю, 
Відтепер ішов нам час. 
Щирій праці Бог поможе! 
Дай вам Боже все, що гоже! 

* * *
Іван Франко
Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні, 
Міріадами летять
Ті метелики холодні.

Одностайні, мов жура,
Зимні, мов лихая доля,
Присипають все життя,
Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все покрив, стискає все
До найглибшого коріння.

Сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає. 

* * *
"Зимою"

Сипле, сипле сніг,
Криє переліг,
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.
Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.
Тишина кругом.
Спи спокійним сном,
Заки збудешся весною
З рутяним вінком. 

* * *
"Снігурі"

Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі. 

* * *

Лягла зима, і білі солов"ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов"ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам"ять наша - мак в колисці. 

"Сніг іде"

Тихо, тихо сніг іде, 
Білий сніг, лапатий, 
Ми у двір скоріш підем, 
Візьмемо лопати. 
Ми прокинем зранку 
Стежку біля ганку, 
Вийде мама з хати 
І почне питати: 
- Хто ж це так доріжку 
Вміє прокидати? 

* * *
Там, де поле, там, де луг, 
Ходить завірюха, 
Сипле сніг із рукавів 
І морозить вуха. 
Щоки полум"ям горять, 
Та біжать малята, 
Щоб везти із гірки сміх 
На своїх санчатах. 
Ти, вітриську, зупинись, 
Йди із нами гратись, 
На санчатах цілий день 
Будемо кататись. 

* * *
"Сніжинки"

Пролітають біленьки сніжинки 
І сріблясто на сонці блищать. 
Мамо, мамо, чому я сніжинки 
Не умію ніяк упіймать? 
Вже здається, що ніби й спіймаю, 
А відкрию долоню: нема! 
Лиш водичка з долоні стікає. 
Лиш водичка в долоні сама. 
Каже мама здивовано доні: 
- А чи знаєшь, чому це так є? 
Бо у тебе тепленька лодоня, 
А сніжок від тепла розтає. 
І помислила доня хвилинку, 
Рукавичку наділа свою. 
- Мамо, - каже, - тепер я сніжинку 
Вже напевно, напевно, зловлю! 

* * *
"Сипле сніг"

Сипле, сипле, сипле сніг. 
Мов метелики сріблисті, 
Сніжинки біленькі, чисті 
Тихо стеляться до ніг. 
Сипле, сипле, сипле сніг. 
Сипле, сипле, сипле сніг. 
Тихо, легко і спроквола 
Покриває все довкола, 
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг. 
Сипле, сипле, сипле сніг. 
Все присипав - доли, гори, 
Вже ввесь світ - мов біле море, 
Біле море без доріг. 
Сипле, сипле, сипле сніг. 

   "Наша ялинка"  
За вікном летять сніжинки 
І сідають на вікні. 
Ми танцюєм круг ялинки 
І співаємо пісні. 

* * *
"На ялинку"
Білим полем, через ліс, 
З пагорка в долинку 
Дід Мороз гостинці ніс 
Діткам на ялинку. 

* * *
"Пісня про ялинку"
Цвіте, горить, красується 
Ялинка лісова.... 
Стрибає сірий заїнько 
І пісеньку співа: 
- Ялинка, ялинка 
У лісі росла, 
Ти щастя і радість 
Усім принесла. 

* * *
"На гостину просимо"
У вогнях ялиночка 
В новорічний час, 
На гілках ялиночки 
Тисячі прикрас.